П`ятниця, 29.03.2024, 04:52
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Блог | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Форма входу
Пошук
Календар
«  Грудень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 36
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Любов Краснова, директор ГНТН м.Кіровограда
Головна » 2013 » Грудень » 17 » Презентація досвіду Краснової Л.С.
00:12
Презентація досвіду Краснової Л.С.

Презентація досвіду
Краснової Л.С.
/prezentacija_dosvidu.ppt
Есе "
Інноваційне середовище: Я, учні, вчителі"
/ese.doc


Краснова Л.С.

Інноваційне середовище: Я, учні, вчителі

                                                                     (есе)

Я переконана, що  щаслива  людина  обов´язково займається в житті улюбленою справою. Я зрозуміла це, коли стала вчителем. Коли ж підросли і пішли  до  школи мої діти, додалося розуміння, що  школа – це саме те місце,  де  повинні  допомагати кожній  дитині  розкритися і знайти своє місце в житті, адже людина не народжується з готовими і яскраво вираженими здібностями. Вони не можуть «дозріти» самі по собі, незалежно від зовнішніх впливів. Їх розвиток відбувається тільки в процесі діяльності. Та щоб так сталося, кожна людина повинна визначитися на цій стежині.   На життєвому шляху  я  пізнала саму себе, обрала те, в чому  найсильніша, де  мої здібності проявляються своєрідно і вагомо.  Тоді й з´явилася мрія – створити навчальний заклад нового типу.

Згодом, коли стала директором, вирішила,  що є нагода мрію здійснити.

Якою я бачила нову школу?  Діти завжди першими реагують на все нове і цікаве, що з´являється у світі. Учні підказали  ідею, колеги  підхопили, мені залишалося тільки очолити і повести за собою…Вперед… До здійснення мрії… Переді мною постало складне питання: з чого розпочати?

Учень, вчитель, середовище… Разом із педагогічним колективом розпочала роботу зі створення інноваційного освітнього середовища. Бо ж зрозуміло, що інноваційне середовище є сукупністю відповідних умов, створених  для реалізації соціально-педагогічної ініціативи й пошуку.  Тому основною джерельною базою інноваційного середовища в Гімназії нових технологій навчання є соціально-педагогічна ініціатива.  Через те діяльність педагогічного колективу спрямовую на досягнення змін у різних її аспектах; домагаюся від них здатності висувати нові ідеї та пропозиції, а також формулюю в них уміння  самостійно розпочинати, вирішувати і узагальнювати.  При цьому домагаюся, щоб соціально-педагогічна ініціатива полягала  у добровільному характері діяльності, коли педагог чи педагогічний колектив бере на себе значно більшу міру відповідальності, а ніж того вимагають професійні обов'язки чи суспільні норми. Важливого значення в інноваційному середовищі приділяю прогнозуванню, оскільки на основі набутого інноваційного досвіду та отриманого результату  здійснюється формування нового бачення перспектив розвитку нашого навчального закладу. З цією метою до  глибокого аналізу стану навчально-виховної роботи, розробки прогнозів щодо доцільності наповнення новим змістом діяльності, стратегічного та тактичного планів щодо впровадження інновацій постійно залучаємо педагогічний колектив. Однак важливим для мене, як керівника, є забезпечення упорядкування діяльності педагогічних працівників під час впровадження інновацій, розподіл повноважень, обов’язків та відповідальності за окремі ланки роботи. Домінуючими  в моїй діяльності  є  координування діяльності педагогічних працівників  та їх стимулювання.  Саме координація в інноваційному менеджменті дозволяє мені  уникнути хаосу, а стимулювання забезпечує високий рівень зацікавленості персоналу в інноваційній роботі та її результатах. Контроль  дозволяє перевіряти результативність інноваційного підходу до діяльності, основними засобами якого виступають моніторинг, експертиза, аналіз інформації.

Інноваційне  освітнє середовище вимагає такого сучасного педагога, який постійно поповнюватиме свої знання з метою реалізації визначеної  мети і завдань. Якраз в цьому процесі значне місце відводиться науково – методичній роботі.

Характерною особливістю роботи адміністрації є творчий підхід  до створення оптимальної структури методичної роботи в нашому закладі, за якої враховуються запити, потреби педагогів, рівень їхнього професіоналізму, координація з діяльністю ЦМСПС, КОІППО, іншими установами та організаціями, що забезпечують підвищення фахової майстерності.   Основна увага  зосереджується на двох основних напрямках діяльності. Перший – робота над єдиною науково – методичною проблемою Гімназії. Я вважаю, що даний напрямок  згуртовує колектив, розвиває творчу ініціативу. Другий - удосконалення процесу внутрішкільної методичної роботи, впровадження педагогічного досвіду щодо впровадження ІКТ в управлінську діяльність та навчально – виховний процес. Підвищення  ефективності внутрішкільної методичної роботи здійснюється шляхом впровадження різних її форм відповідно до рівнів сформованості  дидактичних умінь та  розвитку творчості педагогів. Зокрема, молоді вчителі брали участь у роботі Школи молодого вчителя, для них проводилися консультації, їх залучали до розробки веб-квестів, аналізу уроків, проведених досвідченими вчителями, до диспутів, захисту моделей своїх уроків.  А з яким натхненням  працювали вчителі з високим рівнем сформованості дидактичних умінь в творчих групах, де реалізовувалися їх педагогічні  ідеї! Майже на всіх засіданнях циклових методичних об’єднань теоретична частина мала випереджувальний характер та проводилася у формі круглого столу, у практичній частині використовувалися інтерактивні вправи, тренінги, що дало можливість урівнювати всіх учасників у правах, сприяли емоційній розкутості. Створена структура методичної роботи є ефективною і  забезпечує самореалізацію кожного педагога на тому рівні професійної компетентності, на якому він знаходиться.  Така робота є  сучасною, бо включає в себе сучасні за змістом та  формою  методичні  заходи, та результативною.

Я розуміла, що педагогічний колектив на цьому рівні  розвитку залишатися не може, він здатний  до проведення дослідно- експериментальної роботи, до розробки моделі «Школи майбутнього», який передбачає інтерактивний, структурно – функціональний, діяльнісний підходи до навчання і виховання, індивідуалізацію навчання та забезпечить створення умов для становлення і розвитку потенціалу учнів, соціальної успішності випускників на основі інтеграції, гуманізації, екологізації змісту освіти. Проведення дослідно-експериментальної роботи всеукраїнського рівня за темою «Моделювання відкритої соціально –педагогічної системи «Школа майбутнього» дало можливість не тільки розробити інноваційну модель «Відкрита соціально – педагогічна система «Школа майбутнього», а й запроваджувати  її вже зараз в організацію навчально - виховного процесу.

Однак ми не зупиняємося на досягнутому, нам є ще над чим працювати. Саме  використання знань  науки андрагогіки дає можливість забезпечити безперервне навчання педагогів з урахуванням особливостей кожної особистості.

Фаховий рівень та  досвід педагогів Гімназії нових технологій навчання  забезпечує  розвиток творчих  здібностей учнів.

Що ми  розуміємо під творчими здібностями дитини? Що таке обдарованість, задатки, схильність, талант і геніальність?  Це прості, і на перший погляд, зрозумілі питання мають непрості і, до того ж, неоднозначні відповіді.  Посилаючись на тези доктора психологічних наук Н.С. Лейтеса та  Ханса-Георга Мелкорна  ми розуміємо під терміном «здібності» окремі психологічні властивості дитини, а «обдарованість» - своєрідне сполучення здібностей, єдність, яку вони складають.

Ми розуміємо,  що  однієї наявності навіть очевидних задатків ще не досить для розвитку здібностей. Необхідно займатися відповідною діяльністю.

Обдаровані діти  нашого закладу більше і глибше схоплюють і сприймають з навколишнього, краще його розуміють, рідше роблять промахи, можуть одночасно слідкувати за кількома подіями чи явищами.

Ми спостерігаємо, що їм притаманне своєрідне бачення зв’язків і відносин між предметами та явищами, вони виявляють несподівані та незначні зв’язки там, де більшість їх зовсім не помічає. Водночас їм властива підвищена чутливість.

Що ж до схильності, то під цим терміном в психології прийнято розуміти стійке прагнення до певного виду діяльності.

Учитель завжди має можливість спостерігати і, зрозуміло, з'ясувати, до якого саме виду діяльності проявляється потяг учня, а далі направляти його діяльність в потрібне  русло.

Схильність – дещо більше ніж інтерес до конкретного заняття. Схильність дуже легко  переплутати зі здібностями. Проте, різницю між ними можна коротко визначити так: схильність – це прагнення, здібності – це можливості. І  педагоги нашого закладу у практичній діяльності зорієнтовують свою увагу на ці непрості аспекти. Тому життя дитячого колективу є змістовним, розгалуженим, привабливим за формою, бо кожному  надана можливість розкритися  як індивідуальності.

Все сказане вище образно уявимо собі як жменю зерна і долину, де зерно може прорости. Здібності, обдарованість, задатки, схильність, талант  - усе це зерно, сукупність природних даних дитини, його генетичні передумови до розвитку дитини – навколишнє середовище, в яке зерно може попасти, підхоплене вітром долі.

Особливо важлива в цьому процесі роль учителя. У певному розумінні для учня він є представником інноваційного середовища й одночасно одним з її створювачів. Тому багато, якщо не все, залежить від того, якою водою поливатимуться посіви. Якщо мертвою – погубимо справу. Відшукаємо живу – чекаємо  дива.

Складність роботи вчителя з обдарованими дітьми полягає насамперед у тому, що дуже важко, а іноді неможливо знати наперед, у кого з учнів який потенціал здібностей. Тому  вчителі Гімназії нових технологій навчання намагаються  виявити  здібності учнів, створити, користуючись описаною вище алегорією, таке середовище, щоб зерно проросло і розвилось.    

Чого ми хочемо досягти?

Мета в роботі, як відомо, - це напрямок руху, це очікуваний результат майбутньої діяльності: ідеш туди, знаючи куди, розуміючи за для чого.

Перша  ціль вчителів нашої  гімназії – вчити учнів мислити, а  значить навчати їх володіти технікою логічного доведення, умінню аналізувати, порівнювати, узагальнювати і виділяти головне, застосовувати індукцію і дедукцію, використовувати аналіз і т. д.

Ціль друга - розвивати їх здібності задля самостійного здобування і осмислення нових знань. Для цього педагоги вчать учнів працювати з широким діапазоном літератури – від шкільного підручника і науково-популярного журналу до наукової книги, здобуття інформації в Інтернеті.

Ціль третя. Слід постійно тренувати інтуїцію – навчати мистецтву здогадуватися.

Зупинімося і запитаймо себе: чи доступні ці цілі для всіх учнів? З нашого погляду поки що ні.

У значній частині вітчизняної педагогічної і методичної літератури, за якою навчалась більшість працюючих нині вчителів, безапеляційно стверджується, що нездібних учнів немає і бути не може, ця думка часом звучить й сьогодні.

Ми вважаємо саму постановку питання некоректною. На кожному кроці переконуємось, що є люди фатально нездібні до малювання, музики, поезії, математики тощо. З іншого боку, чи розумно буде тягнути всіх учнів силком в рай, скажімо, математики?  Тож спрямовуємо  зусилля на виявлення їх інтересів…

Чим раніше дитина зрозуміє, якими саме задатками нагородила її природа, чим раніше буде виявлено спектр її інтересів, тим більше буде у неї часу, а значить, і шансів розвинути свої здібності за допомогою учителя. Можливість вибору – ось чого так не вистачає нашій школі. Учень повинен виявити улюблений предмет приміром так, як господарка вибирає сир на базарі: пробує на смак у однієї,  другої, третьої сирниці, а в результаті завжди є можливість повернутися і зупинитися на потрібному місці. Тому вчитель,  на наш погляд,  має дати учневі можливість «пробувати» свій предмет, і якщо він до нього виявиться небайдужим – допомогти полюбити його. І не гніватися на дитину, якщо її уподобання у іншому.

Для такої «проби» в нашому закладі  створено інноваційне інтелектуальне середовище  спільно з  вчителями, батьками та,  звичайно ж, самими  дітьми, свого роду інтелектуальне поле тяжіння, інтелектуальний фон, як любив говорити В.О. Сухомлинський.

Кажуть, що досвід вимірюється роками. Але хочеться змінити акценти такого висловлювання. Досвід вимірюється не стільки роками, скільки відношенням до своєї справи. Я вважаю свою роботу головним у житті. Моя робота – дорога мого життя.

Переглядів: 361 | Додав: Володимир | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Зробити безкоштовний сайт з uCozCopyright MyCorp © 2024