| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
| Любов Краснова, директор ГНТН м.Кіровограда |
 |
Уроки Історії. Микита Хрущов
Хрущо́в Мики́та Сергі́йович (*3 (15) квітня 1894, Калинівка — 11 вересня
1971) — перший секретар КПРС (1953–1964), ГоловаРади Міністрів СРСР
(1958–1964), Герой Радянського Союзу (1964), тричі Герой Соціалістичної
Праці (1954, 1957, 1961), генерал-лейтенант (1943).
Народився у селі Калинівка Курської губернії (тепер Курська область)
в селянській родині. Його батько Сергій Никанорович та дід Никанор
Сергійович були селянами. Будучи підлітком, Микита працював підпаском —
пас овець, телят.
В 1908 році, коли Микиті минуло 14, його сім'я
переїхала на Успенський рудник, недалеко від Юзівки — робітничого селища
з населенням 40 тисяч людей, однією лікарнею та десятками винних та
пивних лавок. Микита знову найнявся пасти корів, чистив котли на шахтах.
Потім був взятий учнем слюсаря, допомогав ремонтувати шахтарське
обладнання.
У 1918 Хрущов вступив до Комуністичної партії і з початку
1920-их років став низовим партійним робітником, з 1926 — секретарем
Петрово-Мар'їнського районного комітету КП(б)У. Його кар'єра як
визначного партійного керівника починається з 1929, коли він навчався в
Московській Промисловій Академії в одній групі з дружиною Сталіна
Надєждою Алілуєвою і, завдяки даній нею персональній характеристиці,
здобув довіру Сталіна, якою користувався до смерті останнього.
З 1938 до 1949 (з перервою від березня до грудня 1947, коли
першим секретарем ЦК КП(б)У був Л. Каганович). Хрущов очолював КП(б)У як
перший секретар її ЦК, а в другій половині 1949 знову повернувся до
Москви, де був секретарем ЦК ВКП(б) і першим секретарем Московського
обласного комітету партії. По смерті Сталіна Хрущов став першим
секретарем ЦК КПРС, а з березня 1958 зосередив у своїх руках партійне і
державне керівництво, ставши головою Ради міністрів СРСР. У жовтні 1964
внаслідок внутрішнього перевороту в Політбюро ЦК КПРС Хрущов був
позбавлений усіх посад й усунений від державного і партійного
керівництва.
За життя Сталіна Хрущов був вірним виконавцем його
доручень, чим і заслужив довіру могутнього протектора. Сталінську
політику, бувши першим секретарем ЦК КП(б)У, Хрущов неухильно здійснював
і в Україні. На цей період його діяльності в Україні припадають: важкий
останній рік єжовщини, окупація, а потім приєднання до УРСРГаличини й
Волині (1939) та Буковини (1940), наступний, особливо на початку війни
кривавий терор на західно-українських землях, організація більшовицької
партизанщини під час Другої світової війни, голод 1946–1947 і
післявоєнне посилення боротьби з українським повстанським рухом.
Очоливши по смерті Сталіна КПРС, а згодом й уряд СРСР, сміливістю
господарсько-політичних перебудов Хрущов виявив себе як найяскравіша
індивідуальність, єдина серед спадкоємців Сталіна. На XX з'їзді КПРС
(лютий 1956) він виступив з доповіддю «Про культ особи та його
наслідки», розпочавши цим боротьбу проти культу особиСталіна. М. Хрущов
вжив рішучих заходів до забезпечення країни продуктами харчування,
розпочавши аграрну реформу[2]: були встановлені підвищені, більш
обгрунтовані, ніж раніше, закупівельні ціни на сільгосппродукцію; для
вирішення зернової проблеми ініційоване освоєння цілинних земель (від
1954 року); більш ніж 120 000 спеціалістів сільського господарства були
переведені із управлінського апарату на роботу до села; була розпочата
реорганізація МТС, здійснений продаж техніки колгоспам; були списані
борги колгоспів минулих років; був скасований податок на особисте
господарство; почалося призначення пенсій колгоспникам; було дозволено
видавати паспорти сільським жителям. Була здійснена перебудова
управління промисловістю і сільським господарством: утворення
раднаргоспів, промислових районів, поділ обкомів КПРС на сільські й
міські тощо.
|
| Категорія: Мої статті | Додав: Володимир (10.12.2013)
|
| Переглядів: 306
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|